Історія ікони
Була колись на Сході в місті Антіохії стародавня ікона Божої Матері. За давнім переказом, цю ікону малював святий апостол і євангелист Лука. Він відтворив на ній справжні риси Божої Матері.
У першій половині V століття цариця Пульхерія перенесла цю ікону до Царгорода та збудувала для неї церкву, яку назвали Одиґітрією, тобто Провідницею. Згодом почали так називати і саму ікону. Її вшановували не тільки в столиці - слава її поширилась на весь Схід. Згодом ікону почали відмальовувати, а копії під ім'ям Одиґітрії, або Провідниці розійшлися по всьому світу. На Русь теж потрапили деякі ікони, наприклад, Смоленська Страсна.
1453 року турки здобули Царгород і разом з іншими пам'ятками християнської старовини спалили й ікону Одиґітрії.
Пропала ікона, але збереглися її копії. Однією з таких копій є й наша ікона Матері Божої Неустанної Помочі. Зі збереженого донині опису справжньої Одигітрії можемо стверджувати, що ці обидві ікони були схожими. Про початок існування нашої ікони не знаємо нічого. Перші відомості про неї з’явилися в одній з церков на острові Крит. Як сама Одигітрія, так і її копія були у великій шані й славились чудами. У 1496 році, коли Царгород уже був зайнятий турками, а острів Крит залишався в руках християн, якийсь купець, острів'янин, проник одного разу до церкви, викрав ікону та заховав на своєму кораблі між крамом, аби продати десь за морем. Так Боже Провидіння використало цього грабіжника, щоб врятувати ікону від бусурманів, що опісля зайняли острів.
Купець поплив до Італії. В дорозі почалася така буря, що тільки чудом, завдяки Пречистій Діві Марії, він врятувався. Через рік прибув до Рима, столиці християнства, і почав спродувати свій крам. Та раптом важко занедужав, так що мусів перебратися до оселі свого приятеля, де й помер.
Перед смертю збагнув свій гріх, покаявся сердечно та просив приятеля, щоби віддав ікону до якоїсь церкви для загального вшанування. Приятель пообіцяв це зробити, однак, піддавшись намові своєї дружини, не додержав обітниці. Не допомогло і те, що Пречиста раз у раз з'являлася уві сні, нагадуючи, щоб повернув Їй ікону. Врешті попередила, що за кару він невдовзі помре. Так і сталося. Але це не зломило опору жінки. Аж одного разу явилась Божа Мати малій донечці тієї вдови та промовила: "Скажи мамі, що Мати Божа Неустанної Помочі наказує віддати ікону до церкви. Якщо не послухаєте, всі помрете." Тоді вдова злякалася й виконала волю Божої Матері.
27 березня 1499 року урочисто, у присутності багатьох людей, перенесено ікону до церкви св. Матея, що стояла на Есквілинській горі та належала монахам чину св. Августина. З того часу впродовж 300 літ ікона залишалася у церкві св. Матея, що була відтоді улюбленою святинею римського народу. Діялись там численні чуда. У 1793 році в Римі почалися заворушення. Церкву св. Матея зруйновали а монахи розійшлися по світу. У цій хуртовині ікона зникла, і лише через 70 літ її віднайшли під вівтарем однієї з каплиць.
Святіший Отець Папа Пій IX віддав ікону під опіку отцям-редемптористам, що мали церкву неподалік від місця, де розміщувалась колись церква св. Матея. Відтоді щораз більше поширюється вшанування ікони Матері Божої Неустанної Помочі в світі, а сама Божа Мати винагороджує людей численними чудами. І що ще цікаво: не тільки сама римська ікона має таку чудесну силу, але також її копії - скрізь, де вони знаходяться.
Глибинний смисл ікони Матері Божої Неустанної Помочі
Це зображення може здаватися чужим для очей західної людини. Воно не представляє нам звичного образу Марії, делікатної панни з опущеним додолу зором. ЇЇ впевнений та серйозний погляд і дещо загострені риси обличчя привертають нашу увагу. Застають нас зненацька неточні пропорції фігур. За зростом Ісус є немовлям, але має риси обличчя дитини трохи старшого віку.
Цей образ написаний у традиції Візантійського обряду Східної Церкви. Образ створений у такому стилі, який не має на меті подати вишуканий сценарій чи особу, увага зосереджена на духовній красі. Образ цей не є реалістичним зображенням тільки тому, що митець прагне виразити щось більш достойне, ніж будь-що інше на світі. Він має форму дверей. Приємно дивитися на гарні двері, але хто ж хотів би тільки стояти і дивитися. Ми бажаємо відкрити їх і ввійти. Двері можуть бути привабливі або не надто привабливі, але вони залишаються все ж лише дверима, крізь які ми повинні увійти до нового світу.
Митець, керуючись тим, що ніхто з людей не знає як виглядає Марія і Ісус, і що неможливо збагнути Їхню святість лише за допомогою слів чи образів – виразив красу Богоматері та Її Сина й смисл, який Вони несуть, за допомогою символів.
Що бачиш, коли дивишся на цей образ?
Найперше бачиш Марію, адже вона домінує на зображенні Вона дивиться просто на тебе, не на Ісуса, не в небо, не на ангелів над головою. Дивиться на тебе, ніби хоче сказати тобі щось дуже важливе. Її очі здаються поважними та сумними, але привертають увагу. Марія, поважна, повна сили і гідності жінка, представлена на золотому тлі, який у середньовіччі був символом неба. Одягнена в темно-сині шати з зеленою підшивкою та в туніку червоного кольору. Синій, зелений і червоний – це кольори, що виражають царську гідність особи. Лише особи царського походження могли носити такого кольору вбрання.
Погляд Марії скерований на тебе, але на руках вона тримає Ісуса. Ікони, виконані у візантійському обряді, ніколи не зображають Марії без Ісуса, адже саме Він є центральним пунктом нашої віри. Ісус теж одягнений в царські шати. Тільки цар мав право носити туніку зеленого кольору, червоний пояс і золотий плащ, котрий ми бачимо на іконі.
Дивлячись на образ, усвідомлюємо, що Божа Мати може допомогти нам з неба.
Восьмикутна зірка була додана до ікони, правдоподібно, митцем пізнішого часу з метою представлення Марії як зорі, яка провадить до Ісуса. Для зміцнення цього символу ліворуч від зірки вміщено оздоблений хрест
Літери над головою Богоматері грецькою мовою означають слова: «Матір Божа».
Ініціали грецькою мовою біля Дитятка-Ісус та німб, прикрашений хрестом, вказують, що це – «Ісус Христос».
Ісус не дивиться на нас, на Марію чи на Ангелів. Навіть тоді, коли Він притуляється до своєї Матері, погляд Його звернений в напрямку чогось, чого ми не бачимо, чогось, що спровокувало Його втекти до матері. Внаслідок цього, у Нього навіть злітає взуття з однієї ноги, а Він сам припадає до Матері, шукаючи в неї безпеки та любові.
Що ж могло так налякати Дитя – Сина Божого?
Відповідь на наше запитання дають нам постаті, яких ми бачимо по обидва боки Ісуса і Марії. Грецькі літери вказують на те, що ними є архангели Гавриїл і Михаїл. Вони, замість того, щоб нести арфи і флейти слави, несуть знаряддя Христової смерті.
Ліворуч Михаїл тримає посудину, наповнену жовчю, яку воїни подали Ісусові на хресті, спис, що ним пробито Його серце і тростину з губкою.
Праворуч Гавриїл несе хрест і чотири цвяхи.
Ісус побачив, яка доля чекає Його. Це терпіння і смерть. Хоча Він є Богом, але не перестає бути також і людиною, тому лякається жахливого майбутнього. Ісус втікає до своєї Матері, у ній знаходить підтримку у страшній хвилі, і це повторить ще не раз впродовж усього свого життя, а також і в часі смерті. Марія не може забрати з Нього тягар, але може дати любов і потіху.
Отож чому Марія так уважно дивиться на нас, замість того щоб дивитися на свою Дитину, яка потребує допомоги. ЇЇ погляд запрошує нас до того, щоб ми відкрили для себе цей образ та біль, у ньому присутній. ЇЇ погляд говорить нам, що ми повинні так само втікати під її захист, як це зробив Ісус.
ЇЇ руки не переплітаються із затисненими від страху рученятами ЇЇ Сина, а залишаються відкритими, тим самим запрошують нас теж покласти свої руки на її долоні. Також бачимо, що руки Ісуса є в руках Марії – а це означає, що Ісус всі ласки зсилає на людей через свою Матір.
Марія знає, що в нашому житті теж є багато небезпечних та сповнених страху моментів і, що ми потребуємо когось, в кого можемо знайти розраду в терпінні і тоді, коли нами опановує страх. Вона дарує нам ту саму любов і потіху, яку дарує Ісусові. Вона радить не зволікати, а бігти до неї негайно, так як це робить Ісус. Бігти маємо так швидко, щоб ми навіть не думали про наш зовнішній вигляд, коли біжимо. Важливо якнайшвидше добігти до Неї.
Отож, чому зволікаєш?!
Джерело: http://www.cssr.lviv.ua/
Розважання ікони - більше >>> ТУТ <<<
Brak komentarzy:
Prześlij komentarz